Cценарій вечора "Вернісаж української пісні"

Гасло заходу: Покажіть мені народ ,у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями

М.Гоголь

Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто  не  згадує  її  як  своє  чисте,  прозоре  дитинство,  свою  юність,  красиву  і  ніжну? Пісня – душа людини, незмінна її супутниця.

Споконвіку в Україні співали пісні – у горі й радості, на іменинах і народних святах. Пісня супроводжувала людину впродовж усього її життя, допомагала в праці й прикрашала побут.

Велику силу має українська пісня. Учені дослідили, що ті люди, які співають українські пісні, менше хворіють. Пісня- це голос душі українського народу.

Тож  просимо  гостинно  в  зал, 
Де  пісня – це  частинка нас.
Душі  невтомної  надбання,
Таємних  дум  суворий  страж,
Невмілий  поводир  кохання.

Чаруючи  піснями  кожен  раз
Примхливих  зал  обрамлені  фасади,
Вкладали у маленький мікрофон
Душі і серця смуток, біль та радість.    

Як же до людей прийшла пісня? Існує  легенда про пісню.

Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі.

– Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

– Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина-українка дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.

Шановні  гості, ми запрошуємо вас на свято української пісні. Розпочинаємо пісенний вернісаж    

Пісня «Лише у нас на Україні»

Пісня… Українська… Народна… Милозвучна… Лине віками по Україні. Ча­рують нас мелодійні пісні та думи.

У народі говорять: «Пісня ні в злу, ні в добру годину не покидає людину». Во­на з нами всюди, скільки стоїть цей світ. Лагідний материн наспів сповнений лю­бові до людей, природи, до всього живого. Під цей спів виростали поети, композитори, філософи, хлібороби, захисники рідної землі…

Був час, коли ми не шанували народну пісню як належить, не берегли. Тому багато чого втрачено, загублено безслідно.Та останнім часом з українською піснею сталося диво: вона повірила в себе, в свою силу і красу, піднялася і зазвучала на повний голос.

Пісня — дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчува­ється голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник Микола Гоголь говорив: «Народні пісні для України — це все: і поезія, й історія, і майбуття…»

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як пісня, як спів солов’їний,

Не кінчається Україна.

пісня «Моє ім’я – Батьківщина»

В навколишніх державах здавна був великий інтерес до української пісні. Всім було дивно й незрозуміло – хто конкретно творить такі пісенні перли? Невже справді до цього здатні простий українець чи українка, які на той час були здебільшого неписьменними кріпаками?

Навіть пішов такий собі фантастичний поголос, що українські пісні виринають із морської піни. Начебто на дні моря живуть істоти, схожі на дельфінів, і створюють оте пісенне диво. А чумаки, які приїжджають до моря по сіль, підхоплюють оті пісні і розносять по всій Україні.

Скільки їх, цих мелодійних самоцвітів? Науковці доводять – 300 тисяч. В ЮНЕСКО зібрана фонотека народних пісень країн усього світу. Україна знаходиться на першому місці. В її фонді зберігається 15,5 тисяч народних мелодій.

Звучить мелодія «Засвіт встали козаченьки»

Колись давно в Полтаві жила гарна дівчина Маруся Чурай. Мабуть не знайдеться в Україні людини, яку б не хвилювала доля цієї полтавчанки.

Ця дівчина – не просто так Маруся,

Це голос наш, це пісня, це душа.

Маруся Чурай склала понад 2000 пісень. Хто не знає сьогодні «Їхав козак на війноньку», «Віють вітри», «Чого вода каламутна». А пісню «Ой не ходи Грицю» на початку 19 століття співала вся Європа – її було перекладено польською, німецькою,французькою, англійською, угорською мовами.

Пісні, які складала ця дівчина, не тільки врятували їй життя, а й продовжили його у вічність.

Вона піснями виспівала душу,

Вона пісні ці залишила нам. 

Такого сплеску в музиці і слові, 
Вогню такого не передаси. 
Нічим, крім пісні, посестри любові, 
Криниці невичерпної краси.                                            
                                              пісня «Черемшина»

Не раз плювали нелюди в криницю 
І знову диво - дивнеє цвіло, 
Неначе серце пісня запалила 
Й воно звело орлині два крила

Буває пісня тугою налита 
І туга душу наскрізь пропече, 
Бува така, що наче серед літа 
Срібляста річка в сиву даль тече.                                       

                                                

А інша – мов висока тополина, 
Що в синім небі радощів шука. 
у ній яскрава славилась дівчина,

що так хотіла бачить юнака.                                           

Тут мамина пісня лунає і нині, 
Її підхопили поля і гаї, 
Її вечорами по всій Україні 
Співають в садах солов’ї.                                               

                                        Пісня «Чорнобривці»

З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників.

Свою найкращу повість «У неділю рано зілля копала» Ольга Кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Використовуючи сюжет цієї ж пісні, Ліна Костенко створила роман у віршах «Маруся Чурай».

Але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю. .     

                                                        «Ой на горі два дубки»

Почуття гумору – одна із визначальних рис національного українського характеру. І яким би складним не було життя, воно не примусить людей у піснях виливати тільки смуток та жаль. Наш народ створив величезну кількість жартівливих та гумористичних пісень. Одна із них –                                                  «Із сиром пироги»

Душа українця. Чим вона багата? Багата вона милозвучною мовою, чарівною піснею, дотепним жартом. В чому ж сила і невмируща суть української народної пісні ? В тому, що мудра поезія пісень проймає до найглибших струн душі, радує її, випливає слізьми, та не гіркими, а такими, що облегшують душу, вселяють надію і гордість. У цих невеличких за розміром перлинах вмістилася вся велич народного досвіду і мудрості.

В кожній хаті в Україні вареники варять нині,

Це вареники знаменні, як їх родичі пельмені.

Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні.

Білолиці, круглолиці, із відбірної пшениці.                   

                                                      « А мій милий вареничків хоче»

Народна пісня – голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття,

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.               

Незважаючи на своє багатовікове існування, українські народні пісні не застаріли і несуть в собі духовну красу нашого талановитого народу. І саме тому пісня є безсмертною, як і сам народ.          

                                                  Лісапедний батальйон

Ось і добігло кінця наше свято. Нехай же з нами завжди буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя, нехай робить усіх красивішими у своїх почуттях.

Не цурайся пісні, яку чув від мами, 
не згуби, то мова прадідів твоїх, 
бо зректися пісні, що цвіла віками, - 
мов забуть народ свій, даль його доріг 

У народу й пісні є святі спільноти – 
Є земля єдина, доля віща є. 
А народ свій втратиш - хто ти є і що ти? 
Мов пора смертельна день тоді стає. 
У яких би фарбах небо не світилось, 
збережи кровинку рідного тепла. 
Тільки б вічні зорі з криниці дивились, 
тільки б наша пісня нас пережила. 

Кружляй же завжди, пісне, на орбіті,

Брини й мужай в різноголоссі нот,

Про рідний край і нашу пісню в світі

Не забувай, співучий мій народ!

Бо без пісні не буває сонця,

Бо без пісні не буває світу,

Хто забуде материнську мову,

Той сліпим блукатиме по світу.

«І в вас, і в нас все буде гаразд»